В далёком королевстве.... очень дальнем
Король работал. Оберкоролём.
Народ там жил весёлый и печальный.
И всяко разно говорил о нём.
Король болел. Нет он болел не хворью
И не ангиной,чёрт б её побрал.
Он воспылал таинственной любовью...
Короче-к спорту страстью воспылал.
Забот других в стране навалом было.
Что королю весь этот ваш навал.
Страны все деньги и людские силы
В олимпиады вкладывать он стал.
А дети умирали без леченья.
Хирело всё,что может охиреть.
Для короля важнее увлеченья.
Спорт поважней,чем ребятишек смерть.
И как-то раз,представился ей случай
С ним на свиданье первое попасть.
Она сказала:-Ты себя не мучай.
Спорт,мне поверь,коварен,просто страсть.
Закрутит так,что вырваться не сможешь.
Пойдём со мной. Есть тайна для двоих.
Она ушла. Король,конечно,тоже.
Ушёл , оставив подданых живых.
Он поздно понял,что попал некстати
В просак. Увы. Уже возврата нет.
Народ рыдал,услышав об утрате.
И некролог соорудил поэт.
Смерть привела его в свои владенья.
-Располагайся,милый,-говорит.
У короля от страха помутненье
И очень жалкий,к сожаленью вид.
А чтоб тебе грустить не захотелось,
Я привела сюда и детвору.
Вокруг него шумело и вертелось.
-О,Господи,ну как они орут!
Весёлый полк детишек развесёлых,
(Смерть их лишила боли и забот).
-Ты мог спасти их.Ради лишь прикола.
Но выбрал ты не души их,а спорт.
И улыбнулась девушка так странно.
-Сиди,смотри,до самых петухов
Всю боль детей,страдания и раны,
Мучения,и ужасы и кровь.
И вот теперь он смотрит эти сцены
И что там ад-и ад ему пустяк.
Уходят все.Кто спорит?Несомненно.
Уходят все.Вопрос вот только-как!
И всех нас ждёт не тьма и не беспечность
А без купюр-безжалостно,навзрыд
С былым позором истинная встреча.
И боль и ужас ждёт нас. Страх. И стыд.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Для детей : Ханука та Різдво. - Левицька Галина Вистава відредагована, щоб могли зрозуміти діти молодшого віку. В коментарях залишаю 2 Дію, як була в першому варіанті. Можливо комусь знадобиться більш глибока інформація про Свято Хануки.
2 Дія
Ангел: Було це після завойовницьких війн Олександра Македонського, коли земля Ізраїлю перейшла під владу Сирії. Всі країни об’єднувала елліністична культура, в якій змішалися звичаї і традиції різних народів. Люди вважали себе «Громадянами Всесвіту». Вони захоплювалися різними спортивними іграми, язичеськими святкуваннями та спектаклями на честь грецьких богів.
Багато євреїв були слабкими у вірі і хотіли бути, як всі... Над життям євреїв, які залишались вірними Божим Заповідям, нависла загроза.
1-й ведучий: І що, насправді, карали тих, хто не їв свинину?
Ангел: Насправді! Вимоги до євреїв були дуже суворими. Цар Антиох видав указ про заборону вивчати єврейську мову, святкувати шабат, дотримуватися єврейських традицій і навіть називатися євреями. Це було справжнє рабство! В Єрусалимському Храмі на жертовнику принесли в жертву свиню, а в Храмі поставили статую Зевса!
1-й ведучий: А про яких героїв говорив (ім’я 2-го ведучого)?
Ангел: Це ті євреї, які любили Бога понад усе!
Виходять Матітьягу та Маккабі
Матітьягу: Я, Матітьягу, священик. Разом з моїми синами підняв повстання, кличучи: « Хто за Господа — до мене!» Ми пішли в гори з твердим рішенням стояти в вірі й боротися до останньої краплі крові...
Маккабі: Я, Маккабі, син Матітьягу. Керував загонами повстанців. Визвольна війна продовжувалась 3 роки. Ми не були досвідченими вояками. Наші загони складалися з пастухів, землеробів, ремісників. До того ж ми не мали достатнього озброєння...
1-й ведучий: Маккабі, я не розумію, як можна воювати, не будучи справжніми воїнами?! Без зброї, без лицарських обладунків? Я не розумію, чому ви воювали? Хіба не простіше було б бути такими, як всі? Просто жити і насолоджуватись життям...
Маккабі: Справжнє життя неможливе без віри у Всемогутнього Бога, Живого і Сущого, Який створив усе, Який і дає нам Життя. Справжня насолода — це приходити у Храм і служити, і поклонятися Йому, дякуючи Богові за все! Але Храм споганений і нема місця для поклоніння... Тому ми воювали, щоб звільнити Єрусалим, мати право бути євреєм і приносити жертви Живому Богу в Храмі!
Ангел: Відбулося три вирішальні битви. Війська сирійців значно переважали як по кількості, так і по військовій оснащеності. Але євреї постилися та молилися:
Маккабі: «Боже! Ми безсилі, а Ти Всесильний! Прости нас за наш непослух! І поверни нам Храм! Бо нема життя без істинного поклоніння Тобі!»
Ангел: І Бог дав Своє Диво! Повстанці здобули вирішальну перемогу, звільнили Єрусалим і відновили службу в Храмі!
Маккабі: Священики очистили і освятили Храм, побудували новий жертовник. Але для повноцінного Богослужіння в Храмі треба було засвітити Мінору.
Ангел: Мінора — це великий світильник, який складається з семи лампад, котрі мають постійно горіти. В лампади, згідно Божих Заповідей, треба було заливати лише чисту освячену оливу.
Маккабі: Ми знайшли лише одну посудину з чистою освяченою оливою. Її мало вистачити лише на один день горіння Мінори. Для приготування нової оливи потрібно було вісім днів.
Матітьягу: Але євреї так прагли нового початку Богослужіння! Вони прагли Божого Світла, Божої Милості, Божої Радості! Тому, наперекір всім сумнівам, священики засвітили Мінору. І сталося Боже Диво! Мінора горіла 8 днів, аж поки була приготовлена нова чиста олива.
Ангел: В пам’ять про очищення Храму євреї святкують Хануку. Це свято очищення, оновлення. Це свято Світла!
Матітьягу та Маккабі виходять. Виходить 2-й ведучий.
